Штучне зістарення деревини

Меблі із зістареної деревини створюють в домі атмосферу давнини, казковості і особливого затишку.

Зістарення деревини – це довгий і важкий процес, який складається з механічної обробки дерева та роботи з лакокрасочними матеріалами.

Обєднання в інтерєрі зістареного дерева з металом, каменем або керамікою - завжди модний і стильний прийом, який дозволяє всім мешканцям дому ніби доторкнутись до вічності і відчути себе в епосі середньовіччя.

В природніх умовах над старінням дерева " працюють" вітер і волога, сонце і перепади температур. Як зробити те, що відбувається на протязі десятків років всього за декілька днів?

Підготовка матеріалу

Для брошування краще використовувати мягку і середню по твердості деревину з ярко виділеною текстурою, наприклад : ялина, сосна або модрина. У цих порід дерева мягкі волокна створюються як правило в весінньо - літній період, коли відбувається інтенсивний ріст вікових колець, і вони більш "рихлі".

Дерево з однорідною і невиразною текстурою як бук або клен для зістарювання не підходить.

Перед роботою з деревом необхідно підготовити його поверхню. Усунути всі дефекти і забруднення, сліди жиру чи будь - які інші плями, які можуть появитись під - час нанесення тонувального засобу.Будь - які вироби ( малі архітектурні форми, меблі і т.д.) обробляються, попередньо розібравши.

Брошування

Брошування, або текстурування дерева - це надання йому рельєфу, характкрного для старої деревини.  На початковому етапі із масиву деревини видаляють мягкі волокна. Існує декілька варіантів обробки: легке зістарення - на поверхні створюється ледь помітна шоруховатість, або глибоке і грубе, коли глибина нерівностей досягає 2-3мм ( для елементів декору, інколи масивних меблів).

Можна також будь - яку деталь наприклад: стельову балку, попередньо обробити сокирою: зробити зарубки, обтесати края. При цьому отримаємо виріб з глибоким мікрорельєфом поверхності і нерівностями на ній глибиною до 20мм.

Шліфовка : інструменти і щітки

На великих підприємствах використовують станки і автоматичні лінії , де все передбачено - від швидкості подачі заготовки до потужної системи пороховидалення.В нашому випадку ми будемо використовувати звичайну болгарку, бажано з можливістю регулювання швидкості оборотів.

Весь процес брошування можна розділити на три етапи:

1. Чорнове видалення мягких волокон
2. Шліфовка
3. Полірування

Відповідно, до кожного з них потрібна своя щітка. На першому етапі (крацуванні) використовують металічну щітку (крацовку). Якщо робимо виріб для вулиці - альтанку, навіс, огорожу і т.д., то скоріш за все це буде едина щітка яка нам знадобиться.

При обробці металічною щіткою можуть залишатись царапини на самих вікових кольцах, від яких важко позбутись при подальшій обробці.

При роботі з крацовкою потрібно дотримуватись таких правил:

• водити щіткою за волокнами, інакше пошкодимо вікові кольца і спортимо волокняний малюнок;
• швидкість пересування щітки і натиск повинні бути приблизно однакові, в протилежному випадку утворяться ями;
• світло потрібно направити збоку під гострим кутом, направляючи промінь світла поперек волокон - так ми краще побачимо поверхню яку обробляємо;
• швидкість обертів не повинна бути вища 3000 , краще 2000-2500 щітка може швидко розлетітись;
• обовязково працювати в захисних окулярах та рукавицях: кусочки дроту зі щітки можуть розлітатись на декілька метрів;
• також потрібно потурбуватись про захист органів дихання : під час такої роботи мучним порохом покриваються навіть вії, що вже говорити про легені;
• нову щітку потрібно обкатати , з часом вона стане обробляти поверхню чистіше;
• працювати потрібно тільки в одному напрямку( обертання) не включаючи реверс - це "вбє" металічну щітку;
• вологість обробляючої деревини не повинна перевищувати 15%, в противному випадку замість текстурованої поверхні ми отримаємо мохнато - волосату.

При обробці  стійкої і твердої деревини ( модрина, дуб) обовязково використовувати системи захисту органів дихання та пороховидалення: порох цих порід дерева вважається канцерогенним і може викликати рак легенів.

Якщо хочете позбутися від ворсу і отримати більш якісну обробку, знадобиться ще одна щітка - пластикова(нейлонова), правильна назва - шліфувальна дискова із полімерно - абразивного матеріалу. Самий поширений розмір зерна - 120.

Абразивна щітка - універсальна, характеризується більш делікатною обробкою поверхні. Якщо використовувати цю щітку, без металічної можна обійтись, особливо якщо обробляючий елемент потрібно делікатно обробити і уникнути специфічних царапин, які залишає крацовка.

Принцип роботи з абразивною щіткою такий самий, як і з металічною. Обороти краще зменшити до 1500, щоб продовжити термін служби щітки. Порох при роботі такою щіткою більш дрібна та липка тому не потрібно забувати про распіратор.

Заключаючий етап брошировки - поліровка або дрібна шліфовка: виконується синтетичною щіткою, також можна використати дрібнозернисту наждачку, абразивну губку, видаляючи порох з готової поверхні широкою кісточкою або пилососом.

Тонуючі операції

На заключному етапі роблять тонування ( зміну кольору деревини на декільа тонів), патинацію ( підкреслення текстури деревини спеціальними сумішами, які проникають в пори, відкриті при брошуванні), кракелюр ( ефект розтріскування та розсихання), лакування.

Після брошировки дошка буде виглядати, як нова, но з фактурною поверхнею. Щоб надати їй старий вигляд, її вскривають різними сумішами та пропитками. Більш природньо виглядають темні кольори.

Саме правильна гра з кольором брашированої деревини надасть їй зістарений вигляд. Ділянки з мягкою деревиною (пори або впадини) нерівномірно вскривають в більш темний колір,  з твердої (гребні) - в більш світлий. Останнім часом популярні варіанти зі світлими впадинами і більш темними гребнями.

Найбільш простий метод - нанести пропитку і зразу ж стягнути її резиновим шпателем або губкою ( цей метод діє тоді коли пропитка яку використовуємо на водяній основі).Пропитка повинна швидко впитатись в мягку поверхню волокон, а на гребнях - помаліше і за рахунок чого її можна стягнути губкою. Але так виходить не завжди і тому є ще один метод, більш складніший : після повного висихання пропитки гребні вишліфовуються дрібнозернистою наждачкою. Цей спосіб потребує подальшої обробки лаком або безколірною пропиткою.

І ще один варіант ( для пропитки на лаковій основі) - використати пропитку двох тонів світлішого і темнішого. Поверхню повністю запускають першим кольором, після висихання наносять другий . Поки він висихає, проводять широким резиновим шпателем, збираючи залишки пропитки і очищуючи гребні до першого шару.

В результаті непростої і усердної роботи ми отримаємо елементи декору, які несуть в собі красу старовини і при цьому мають високу міцність. Кожна деталь, зроблена з любовю буде унікальна.